Прагнення до довшої та здоровішої тривалості життя стало каталізатором наукової революції, і 2023 рік виявляється знаковим для галузі. Проривні відкриття продовжують розкривати складну біологію старіння, привертаючи увагу до потенційних цілей втручання. Майбутнє десятиліття може стати початком зміни парадигми охорони здоров’я, що дозволить продовжити життя з більшою кількістю років, проведених у доброму здоров’ї. У той час як дослідники працюють над вдосконаленням медицини проти старіння та довголіття завдяки видатним дослідженням, вони прокладають
шлях до нових стратегій продовження життя та здоров’я. Від клітинного омолодження до епігенетичної терапії, нові відкриття наближають нас до пом’якшення вікового погіршення, дисфункції та хвороб.

Цьогорічні відкриття є вирішальними кроками на шляху до продовження життя людини. Залишаючись у курсі останніх досягнень, у тому числі захоплюючих знахідок цього року, описаних нижче, клініцисти можуть надати пацієнтам
найсучаснішу допомогу, яка покращить довголіття.

Останні досягнення в медицині довголіття

Мультимодальне профілювання клітин периферичної крові протягом життя людини виявляє чіткі ознаки старіння та довголіття імунних клітин

Склад імунної системи змінюється з часом, безпосередньо впливаючи на сприйнятливість до захворювань, пов’язаних із віком, і впливаючи на тривалість здоров’я. Столітні люди постають як унікальна група, демонструючи імунні профілі, які відрізняють їх від молодших побратимів і сприяють їх довголіттю.

Команда дослідників з Бостонського університету дослідила понад 16 000 імунних клітин, щоб виявити специфічні відхилення в експресії генів імунних клітин. Вони провели одноклітинне секвенування РНК клітин семи довголітніх і двох людей у віці 30-40 років.

Дослідники спостерігали зниження співвідношення лімфоцитів до мієлоїдних клітин — очікувану зміну, пов’язану з віком, — однак довголітні кинули виклик цій тенденції, збільшивши рівень В-клітин і зменшивши кількість Т-хелперів, що вказувало на швидшу та ефективнішу імунну відповідь.

Тридцять п’ять генів, пов’язаних із відновленням пошкоджень ДНК, виявилися ключовими, і сприяють міцній імунній стійкості та регулюванню метаболізму у довгожителів. Інші 25 генів виявились лише у довгожителів. Це включало ген S100A4, який був причетний до захворювань, пов’язаних зі старінням, і довголіття.

Дані підтверджують гіпотезу про те, що довголітні мають захисні фактори, які дозволяють їм одужати від хвороб і досягти глибокої старості.

Ключовий висновок: Столітні люди демонструють унікальні профілі імунної системи, включаючи більш високе співвідношення В-клітин і Т-хелперів, що сприяє відстроченому виникненню у них вікових захворювань. Ці висновки вимагають подальших досліджень ролі стійкості імунітету в довголітті.

Експресії генів, пов’язані з більшою тривалістю життя та старінням, демонструють подібність у ссавців

У той час як попередні дослідження аналізували молекулярні особливості, пов’язані зі старінням і максимальною тривалістю життя різних видів, фактичний вплив транскриптому ще належить визначити.

Нещодавній міжвидовий аналіз, проведений японськими дослідниками, досліджував органи кількох ссавців, щоб з’ясувати спільність у моделях експресії генів, пов’язаних із максимальною тривалістю життя.

Автори повідомили, що моделі експресії генів, пов’язані з максимальною тривалістю життя у ссавців, були подібні до змін експресії генів під час старіння. Ці закономірності також були подібні до тих, що існують у довготривалих лініях мишей, що вказує на те, що молекулярні маркери також сприяють більшій тривалості життя всередині виду. Загалом, транскриптом старіння представляє адаптивні молекулярні реакції, які подовжують довголіття.

Крім того, дослідники виявили докази спільної еволюції між максимальною тривалістю життя та промоторними областями генів, пов’язаних із тривалістю життя. Це підкреслює, що специфічні сайти зв’язування факторів транскрипції, такі як E2F1, могли сформувати моделі експресії генів, пов’язані з максимальною тривалістю життя протягом еволюції ссавців.

Ключовий висновок: результати підкреслюють важливість адаптивних аспектів транскриптому старіння у вивченні втручань, спрямованих на максимізацію тривалості життя; вони також припускають, що міжвидова геноміка може бути інструментом для подальшого розуміння транскриптому адаптивного старіння.

Хімічно індуковане перепрограмування для зворотного старіння клітин»

Дослідження, очолюване шановним експертом з довголіття доктором Девідом А. Сінклером, заглибилося в клітинне старіння, фундаментальний процес, що лежить в основі вікових захворювань і загального погіршення стану здоров’я.

У результаті своїх експериментів дослідники відкрили хімічний підхід до перепрограмування клітин до більш молодого стану — те, що традиційно стало можливим лише завдяки генній терапії.

Уникаючи складнощів і потенційних ризиків, пов’язаних із генною терапією, цей інноваційний підхід пропонує багатообіцяюче рішення для подолання проблем старіння клітин. Результати свідчать про те, що можливо повернути клітинне старіння назад, не викликаючи неконтрольованого росту, що відкриває безпрецедентні можливості для регенеративної медицини.

Як хімічна альтернатива, це відкриття представляє потенціал для зниження витрат на розробку та лікування та скорочення виробничих конвеєрів, що робить перспективу зміни віку більш доступною для широкої верстви населення.

Ключовий висновок: дослідники виявили хімічну стратегію перепрограмування клітин до більш молодого стану, обходячи складності та ризики генної терапії. Цей інноваційний метод уповільнення клітинного старіння має глибокі наслідки для розробки доступних, революційних методів лікування для боротьби з віковими захворюваннями та занепадом.

«Щасливі люди живуть довше, тому що вони здорові люди»

Крім біологічних факторів, емоції стають ключовими гравцями в рівнянні довголіття. Все більше наукових доказів підтверджують зв’язок між психічним здоров’ям, емоційним благополуччям і тривалістю життя та здоров’я.

Щоб оцінити захисний вплив щастя на ризик смертності від усіх причин, дослідники з Сінгапурського технологічного інституту вивчили, якою мірою різні фактори відіграють роль і чи різниться зв’язок між літніми чоловіками та жінками.

Аналізуючи дані про людей середнього та старшого віку, отримані в рамках Singapore Longitudinal Aging Studies, дослідницька група виміряла зв’язок між базовим рівнем щастя та смертністю протягом 11,7-річного періоду спостереження. Висновки показали, що вищий рівень щастя призвів до нижчого рівня смертності серед досліджуваної когорти.

Були розглянуті різні фактори, включаючи демографічні, психологічні, фізичне здоров’я та фактори способу життя; однак захисний вплив щастя на смертність був найбільш тісно пов’язаний із психологічним здоров’ям і функціонуванням, фізичним здоров’ям і способом життя. Крім того, дослідження не виявило суттєвих гендерних відмінностей у зв’язку між щастям і тривалістю життя.

Оскільки емоційне благополуччя впливає на імунні відповіді, нейроендокринні шляхи та генетичну експресію, останні дослідження допомагають розкрити складний зв’язок між позитивними емоціями та біологічною стійкістю.

З огляду на це, подальші дослідницькі зусилля можуть визначити цілеспрямовані втручання, які використовують силу позитивних емоцій для сприяння продовженню життя та здоровішому старінню.

Ключові висновки: вищий рівень щастя пов’язаний із збільшенням очікуваної тривалості життя. Цю кореляцію можна віднести до факторів здоров’я, способу життя, психологічного здоров’я та функціонування. Розробка майбутніх втручань проти старіння може виграти від зосередженості на сприянні позитивним емоціям.

Мітохондріальний сульфід сприяє продовженню тривалості життя та здоров’я за допомогою різних механізмів у розвитку порівняно з дорослими 

Зниження кількості мітохондрій протягом тривалого часу асоціювалося з низкою вікових захворювань, включаючи природне старіння, нейродегенеративні захворювання, м’язову дистрофію та первинні мітохондріальні захворювання.

Щоб розробити терапевтичні засоби довголіття, які ефективно пом’якшують занепад мітохондрій, дослідники з Університету Ексетера перевірили сірководень (H2S) як потенційну мішень для запобігання старінню в цьому контексті. Вони вводили невеликі, клінічно значущі дози донора сірки, націленого на мітохондрії (AP39), черв’якам Caenorhabditis elegans. Одна група  почала отримувати лікування при народженні, а інша AP39 після досягнення повноліття.

Команда виявила, що AP39 покращує цілісність мітохондрій, стимулюючи виробництво клітинної енергії та сприяючи м’язовій активності до похилого віку. Обидві когорти відчули переваги здорового старіння; однак спостерігався чіткий зв’язок подовження тривалості здоров’я з молекулярними профілями мітохондрій, цитоскелету та пероксисом внаслідок терапії АР39 у дорослих.

Спостерігали невелике подовження тривалості життя черв’яків, на яких націлили H2S, і унікальним тут є те, що було подовжено тривалість життя — або час, коли піддослідні жили здоровим життям. Черви все ж померли, хоч і пізніше, ніж зазвичай очікувалося, але вони померли дуже активно і з молодою фізіологією.

Ключові висновки: Нові дослідження показують, що ретельне націлювання сірководню (H2S) на клітинні мітохондрії може підтримувати довголіття та подовження тривалості здоров’я, що вказує на потенціал нових терапевтичних засобів здорового старіння в майбутньому.

Мережі метилювання ДНК, що лежать в основі рис ссавців»

Метилювання ДНК, життєво важливий епігенетичний процес, має вирішальне значення для формування ландшафту експресії генів. Оскільки тривалість життя різна для різних видів ссавців, вчені вирішили розшифрувати, чи корелюють профілі метилювання ДНК із максимальною тривалістю життя.

У нещодавньому дослідженні дослідники з Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі досліджували кореляцію між профілями метилювання ДНК, філогенетичними зв’язками та видовими характеристиками, зокрема максимальною тривалістю життя, у 348 видів ссавців.

Команда створила профілі метилювання ДНК для понад 15 000 зразків 348 видів ссавців, щоб виконати широкомасштабний порівняльний аналіз епігеноміки та виявити кореляції між моделями метилювання та довголіттям.

Дослідження показало, що профілі метилювання ДНК віддзеркалюють генетичну еволюцію та філогенетичні зв’язки між видами ссавців. Види з більшою максимальною тривалістю життя демонстрували чіткі та організовані моделі метилювання в геномі.

Унікальні закономірності були пов’язані з більшою тривалістю життя та залишалися незалежними від віку чи втручань, що впливають на ризик смертності.

Дослідження дає цінну інформацію про взаємопов’язану еволюцію геному та епігенома, проливаючи світло на фактори, що впливають на максимальну тривалість життя певного виду. Результати цього дослідження пропонують значний ресурс для дослідження еволюційної біології та довголіття.

Основні висновки: широкомасштабний аналіз профілів метилювання ДНК показує зв’язок між моделями метилювання та максимальною тривалістю життя. Ці дані дають нові знання про біомаркери метилювання, які можуть регулювати старіння та довголіття.

Останні досягнення в нашому розумінні процесів біологічного старіння та складних механізмів, які лежать в їх основі, ще більше підтверджують тезу: старіння людини є виліковним станом.

Подібні інноваційні дослідження наближають нас до мети продовження як тривалості, так і якості людського життя. Однак перед тим, як передові відкриття можна буде втілити в клінічну практику, необхідно створити суттєву основу наукових знань.

Тим не менш, останні висновки просувають сферу вперед на крок за кроком, продовжуючи життя. Кожне нове одкровення висвітлює потенційні стратегії втручання в процес старіння.

Оскільки дослідники продовжують з’ясовувати тонкощі старіння, можливості для розвитку медицини довголіття здаються безмежними. Перетворення цих відкриттів у практичні рішення вимагає наполегливих зусиль, ресурсів і міждисциплінарної співпраці.

Нові втручання, персоналізована терапія та клінічно значущі біомаркери малюють оптимістичну картину, коли старіння стає виліковним станом, а не страшною неминучістю.

Однак реалізація цього бачення вимагає підтримки імпульсу, стимулювання прогресу через обмін знаннями та збереження перспективного мислення. Хоча майбутнє медицини довголіття світить яскраво, її повний потенціал залежить від наших постійних зусиль.